Сіє дощ, неначе з сита,
Люди скупчилися знову.
Збираються Одесити
На мітинг - розмову.

Захмарилось, потемніло,
Полилося з неба.
Дощ завжди бог посилає
Не тоді, як треба.

Гримить десь високо в небі, 
Гримить гучномовець,
Ось з'явився на помості
Й перший промовець.

Мітинг таки розпочався,
Лунає промова
Й Дерибасівська почула
Українську мову.

Майорять скрізь прапори
Синьо - жовтим кольором,
Не зверта ніхто уваги,
Що тече за комір їм.

Мітинг силу набирає,
Страсті розгоряються.
Дощ у зливу переходить,
Ніхто не ховається.

"Говорітє там па рускі!"
Хтось із натовпу кричить.
Відповідь із гурту "Дзуськи,
Треба Українську вчить".

Представники партій різних
Виголошують промови:
Про договір, про союз,
Про державну мову.

Зміст промов не подаю я
Й нового не скажу я.
Передаю особисті
самі тільки враження.

Вискакує на трибуну
Демократик жвавий, 
Починає говорити
Про Мову Державну.

"Что в Одесє нікогда
Говоріть нє будєм ми
Украінскім язиком,
Етім словоблудієм.

Нє украінскім, нє рускім
Етіх язиков нє будєт,
На Одеском язикє
Ми общаться будєм".

І подумалось мені,
Бач, який він злючка,
Дальше нікуди іти,
Дожились до ручки.

Довго ми були хохлами,
Були й малоросами,
Та ніколи ми не будем
І ще й ново росами.