Кому будуємо державу?
Для росіян, словаків, німців.
Повинні ж будувать для себе,
Для наших, тобто українців.

Кого вважати українцем?
Та всіх хто з нами проживає,
Знає історію і мову,
Й претензій до нас немає.

А що на справді зараз бачим
Чужая мова крізь панує,
чужинці різні та манкурти,
Ще не збудоване руйнують.

Руйнують біль як триста років,
Руйнують душу і культуру,
Руйнують віру в Україну,
В релігію й літературу.

А що самі ми варті зараз,
притлумлені, прибиті, ниці,
Погоджуємось з тим що маєм
Мовчим, терпім, як б’ють по пиці.

Всюди засилля яничарів
Багато розвелось чужинців,
З колін нам уже пора піднятись,
Бо стидно бути українцем.

Невже не відбудуєм спільно
Нашу великую руїну.
Невже не в змозі відродити
Свою державу - Україну.

Для цього треба геть прогнати
Свинячу хто має натуру,
Колишніх, бувших партократів,
Теперішню номенклатуру.

Вони державності не хочуть 
Впираються і протидіють.
Вони лиш прагнуть до Росії,
А самостійно жить не сміють.

Така еліта непотрібна,
Нам інших треба обирати,
Національних патріотів,
Щоб самостійність відстояти.

Потрібна нам така держава,
Щоб крізь гордилися ми нею.
Щоб почувалися як вдома
І називать могли своєю.

У школах, армії і вузах,
У всіх державних установах,
У всіх газетах і журналах
Звучала українська мова.

І в самостійній цій державі
Сказать могла кожна людина
Щасливі ми бо дочекались
І це є справжня Україна.

24.11.1995р.