Де ще бачено у світі,
Щоб інші народи,
Відмовлялись від мови
І від свого роду?

Доки будемо чуратись
Свого українства,
Доти буде і тривати 
Отаке є свинство.

Ні не можна зрозуміти 
Людей - перевертнів,
Що затялися на зраді
Яничари вперті.

Як це можна відректися
Від свого народу?
Як це можна вже забути 
Якого ви роду?

Народились на Вкраїні,
Мали маму, тати,
А тепер і їх забули
Манкурти прокляті.

Перероджуються швидко 
Отакі поганці,
Аж дивитись на них гидко
Цих пристосуванців.

Переїде до Одеси
І "чтокає" звично:
Він тепер не Українець,
А рускоязичний.

Патякає про двомовність,
Рідну мову топче,
Насміхається над нею,
Признати не хоче.

А якщо і заговорить
Десь якимось робом,
То на нього витріщаться,
Ще й обізвуть жлобом.

І отаких підтримує
"Безпартійна" влада,
І не бачить вона в цьому 
Ніякої вади.

Самі батьки - начальники
На це дають згоду,
Що б забули хто ми такі 
Якого ми роду.

І ще на щось надіється
Ця номенклатура,
Лиш би шкодить Україні,
Така в них натура.

Що в імперії творили,
То зараз не треба
Свідомими треба стати
Є така потреба.

Відстояти Україну
І свою державу,
Оце є наш обов'язок
І це наше право.

Нам не треба Україна ,
Якась проросійська,
А потрібна нам Держава
Своя - українська.

Щоб державною була 
Українська мова,
В установах щоб звучало 
Українське слово.

Щоб чиновник не гнув кирпу
Від рідного слова,
Ще й примусить його вивчить
Українську мову.

Отака чиновна меншість,
Що не хоче вчитись,
Примушує мовну більшість
В меншій розчинитись.

Доки будуть чиновники
Нам ще патякати:
Про двомовність, меншовартість
Язиком плескати,

Доти будуть нав'язувати 
Нам імперську мову
Не давати , щоб звучало
Наше рідне слово.

Ті, що їдуть за кордон,
І хочуть там жити,
Добре знають, що там треба
Їхню мову вчити.

Хто ж не хоче мови знати,
Дуже часто й густо
Закордоном в ту країну,
На поріг не пустять.

Це лиш в нас розперезались
Мовні шовіністи,
Хочуть нашому народу 
На голову сісти.

"Двуязичіє" подай їм,
"Двойноє гражданство",
Бач чого ще захотіли 
Чиновнеє панство.

Доки будуть перевертні
На верху сидіти,
Доти й будуть наказувать
Як нам треба жити.

Ні не буде по вашому 
Мовні нігілісти,
Комуністи, шовіністи
Імперіалісти.

Ще знайдуться у народі
Здоровії сили
Зроблять все щоб на Вкраїні
Це не допустили.

Ще згадаєм, що були ми
Колись козаками,
Підтримаєм Україну
Обома руками.

І згуртуємось до купи
Від тепер , від нині
Ми відтворимо Державу
" Слава Україні".

30.10.1994 р.