Чому так сталося, що ми забули мову, 
Своє коріння, витоки свої,
До цього питання я повертаюсь знову
І хочу звірити віршем думки свої:

Свідомо з нас ростили яничарів,
Багато в нас манкуртів зараз є
Ні потягу, любові, а ні чарів
До рідного. Забули хто ми є.

Чому своєї гордості не маєм?
Бо нашої історії не знаєм.
Чому усе ми рідне забуваєм?
Бо дуже в цьому нам допомагають.

До чого довели вже Україну.
До чого довели її людей.
Уже до прірви докотились нині, 
Ганьби такої не було ніде.

Людей забули близьких нам і рідних,
Забули рідну нашу Батьківщину.
Батьків забули старих й бідних,
Забули нашу рідну Україну.

Пора прокинутись вже браття Українці.
Розкрити очі, подивитись хто ми є.
Не гірші ми від інших різних німців,
Відродимо буття, життя своє.

Відродимо свою Державу й Мову,
Історію, культуру і пісні,
Щоб більш не впасти в сплячку нову,
Ці наші цілі благородні і ясні.

квітень, 1991р.