Батьки наші у Союзі
Поганенько жили,
Але своїм, тобто рідним
Краще дорожили.

Добрі були патріоти
Що б не говорили
Свойого не продавали
І Німців розбили.

Щоб виростить дітей своїх
Нових патріотів
Вони тяжко працювали;
До сьомого поту.

І таки їх викохали 
Собі на заміну
І гадали що діждались
Собі нову зміну.

І мріяли, що їх діти
Будуть сильні духом,
А насправді, виявилось
Дуже легкодухі.

Вже готові продатися
За джинси, за жвачку
За снікерси, за банани,
За іншу блювачку.

І продадуть Батьківщину,
І продадуть маму,
І продадуть Україну
Й могили з дідами.

Хочуть нашу Україну
Промінять-продати
На Ізраїль, Австралію
Європу, чи Штати.

Бо не мають вони в собі
Нічого такого,
Ні пам'яті поколінь
Нічого святого.

В їх уяві постають
Лосини, колготки,
Кеди, джинси, мокасини
Різні інші шмотки.

Лжещасливі із снікерсом
Вони в своїм колі
Їдять твікси, жують жвачку
І п'ють кока-колу.

Із вечора і до рання
В голові лиш джази
Еротика, порнофільми
Та інша зараза.

І це все вони вважають
Своїм вищим щастям,
Не задумуються лише
Що вони нещасні.

Невже можна рідну маму
На тітку змінити
Лише зате, що багата
Їй п'яти лизати.

Я не хочу таких знати
Я їх зневажаю,
Перевертнів і манкуртів
За зрадників маю.

Люди добрі схаменіться,
Бо будемо винні,
Якщо разом не врятуєм
Нашу Україну.

Лише тут де народились
Ми щасливі будем
Лише тут на батьківщині
Ми всіх благ здобудем.

Трохи праці, свідомості
Віри дисципліни,
І побачим, що розквітне
Наша Україна.

Заживемо ми, щасливо
На дідизні нашій
І не треба дивитися
В закордони Ваші.

Березень 1994 року