Радісно я прокидаюсь на світанку,

Наче в бік штрика веселий біс,

Збираюся хутенько спозаранку,

І собі мандрую швидко в ліс.

По дорозі не зустрівши ні душі,

Геть забувши гам і суєту,

Залишивши спокій на душі,

В лісову пірнаю тінь густу.

Не у тінь, а в рай я поринаю,

У казковий дивовижний світ,

П'янкі, бажані запахи вдихаю,

Що із тумана точаться, із віт.

Терпко пахне лист торішній прілий,

Молоді листочки пахнуть ароматом.

Крім запахів цих чути звуки смілі,

То десь строчить дятел з автомата.

Співають весело тут птиці,

Зозуля вдалині кує,

Співають солов'ї, синиці,

Співає все, що в лісі є.

Промінь сонця досягає долу,

Через сито листя на дубах,

Заіскрилось цятками навколо

На очах моїх і на губах.

Я своїм очам уже не довіряю,

Раптом зупиняюсь, наче влип,

Щастя своє миттю відчуваю:

Бо переді мною - білий гриб!

Цар грибів - це мрія багатьох:

Пишний і коричнево - рум'яний,

Моє серце в грудях тільки - тьох...

Бо від хвилювання я вже п'яний.

Наче хтось розкидав тут хлібці,

Випечені вдома у печі.

Перший гриб - хлібець уже в руці...

Скоро й сумка повна на плечі.

Повертаюся бадьоро я додому

І під поглядами заздрісних сусід,

Гордий я, й не чую втоми,

Бо сьогодні в нас смачний обід.

1992р.