Раз у вечорі на свято,
Не мав що робити,
Зайшов Петро до Івана,
Щоб погомоніти.

Говорили - балакали
Поки стало темно.
Іван світло вимикає,
Каже Петру чемно:

"Говорити і так можна,
Сидимо без діла,
Погасив я щоб даремно
Світло не горіло".

Розмовляли в темноті,
Потім перестали.
Завовтузилось в кутку щось,
Потім закректало.

"Що ти, Петре, робиш там?"
Злякано питає.
- Та це я свої штани
Із себе знімаю.

А тобі Іване мій,
Мушу я сказати,
Що не хочу в тебе даром
Штани протирати.

Зекономити я хочу
Копійчину кожну,
А сидіти в темноті
І без штанів можна. -

1985р.